Не вчіть мене жити,
не вказуйте ким маю стати
Не робіть із мене раба,
людину, вам же подібну
Краще навчіть,
краще навчіть мене забувати
Тих хто у серці моєму живе,
тих, кому непотрібна
Не вчіть мене жити,
вам аби лиш пожерти й поспати
Ваше життя - банальне існування,
раби інтернету й новин
В рамках, за гратами влади,
я власне теж, але мої грати
Не влада, а любов до тих,
кого любити не можна. Сама винна
Не вчіть мене жити,
не вчіть мене сили волі, безвольні
Я не сильна, проте й не слабка,
в руках себе вмію тримати
А ви? Що ви? Боїтесь
зайве слово сказать мимоволі
В той час, як мені за коханих
не страшно було й помирати
Не вчіть мене жити,
краще отямтесь, розплющіть очі
Посміхайтесь, любіть,
і дихайте в повні груди
Ніколи не слухайте тих,
хто голови вам морочить
Ви ж не стадо безвольне,
ви громадяни, ви - Люди
Гляньте навколо, світ прекрасний,
ви зачинені в рамках
Вам нецікава правда,
лише плітки і бридке телебачення
І ви ще смієте "повчати" тих,
хто руйнує ці грати?
Ось власне і висновок ;
Не вчи життю, коли сам не навчений