Ліна БОРДЖИЄВА
ГІРКО
Життя – а не вино – гірке на смак,
цей присмак гіркоти – буття прикмета.
Житейською лозою скуті – так
ковток свій роблять нинішні поети.
У тім ковтку – усе від вад людських,
часу смутного марево осіннє –
пліток, підступства, фальшу – і крізь них
абсурду прослизає зле насіння.
Розпусти присмак в другім, а іще
насилля – світу нашого утіха.
Гіркого дайте! Де спокути щем,
хоч на коротку мить забути лихо!
Наступних – ще багато після них…
Як все це подолати – дайте тями,
ступивши у мізерію і гріх,
Пришестя ми чекатимемо з вами.
Гірчить життя, і з пам’яті гіпноз
труїть чесноти світові свідомо,
сьогодні іншого нема – хаос,
із притч ще Соломонових знайомий.
Дав Діонісій світові вина,
аби поет зажуру міг стерпіти,
коли п’ємо, то бачимо, як в нас
ліхтар яскраво Діогенів світить.
(переклад з болгарської – Любов Цай)
http://literaturensviat.com/?p=11617
***
Оригінал
Лина БОРДЖИЕВА
ГОРЧИВО
Не виното, животът е горчив,
натрапчив е вкусът на битието.
Оплетени в житейските лози,
отпиват глътки днешните поети.
Едната глътка е лъжа и страх,
заробили обърканото време,
предателства, сплетни – и покрай тях
се сипе на абсурда злото семе.
А друга глътка – пошлост и разврат –
с насилие светът се забавлява.
Горчиво дайте! Да превием врат –
поне за малко всичко да забравим!
Че много глътки идват подир тях –
непоносимо е да ги изпиеш.
Потънали в мизерия и грях,
ще чакаме Пришествието ние.
Горчи животът, трови паметта
за героизъм, честност и величия.
Днес няма друго – само суета,
като във Соломоновите притчи.
А Дионисий виното е дал –
да оцеляват тъжните поети.
Когато пием, виждаме, че в нас
на Диоген фенерът още свети.