***

Буває повінь, іноді, й зимою,
Коли тепло змете космічний лід,
Й насититься весною небозвід,
То річки скреснуть, сповняться водою.

Як стужа вернеться, само-собою,
Від повені пропаде всякий слід, -
Мороз для неї справді не сусід,
Всю силу повінь викаже весною.

Все має бути в свій законний час,
Тут не врятує жоден викрутас,
І навіть дивні вибрики погоди.

Лиш по зимі весна до нас прийде,
Там літо в осінь тихо перейде, -
Такий одвічний календар природи.