Мені в цьому житті всього замало:
Замало ніжності, любові та краси.
І так замало того, що з'єднало б
Мої думки, коли я в забутті.
Коли не хочеться не те, що їсти,
Не те, що пити - дихати немає сил!
Ми всі нехай і трішки, але егоїсти.
З народження і аж до самих, до могил.
І я, звичайно, егоїст,
І не противлюсь зовсім цьому.
До того ж я ще й атеїст
І не молюся вечорами Богу.
У мене власно-персональний Бог
І віра є лише до нього.
Я тільки з ним веду святий свій діалог
І слухаю лише його одного.
Ім'я його, мабуть, Любов....
Мабуть, Краса...мабуть.. не пам'ятаю.
Мабуть, його не кожний ще знайшов,
А я.... а я давно вже знаю.
Тому і мало мені в цім житті
Палкого чистого кохання.
Саме тому пишу вірші,
Саме тому люблю мовчання.
Саме тому дивлюся вдалечінь
Ясними і відкритими очима;
В майбутнього іду переплетінь
І сподіваюсь, Боже, що ти за плечима....