Нет ничего здесь - на земле,
И постигается без гнева,
Что мы стоим в слепящей мгле,
А там, над нами - звёзды неба.
Кто их достиг и кто постиг...
Боль неотступная - расколом.
И только мой голодный крик
Сорвётся перекати-полем.
Идти в глухонемой туман
Нам доля-ведьма потакает.
Вокруг - людской, земной обман -
Какай пустошь! Боль какая!
Убогий, бедный день пройдёт,
Сгибаясь под тяжёлой ношей,
Мы забываем, что ведёт
Он, как и все, к воротам ночи.
Есть только смерть и только тьма,
И страстный голос вечной муки.
Приди ж, чтоб не сойти с ума,
Сложить на мёртвом теле руки.
Перевод с украинского
Євген Маланюк
* * *
Нема нічого на землі —
Й нічого більше вже не треба:
Ми — нанизу в сліпій імлі,
Вгорі — далекі зорі неба.
І недосяжність — вже навік,
І вічна спрага — вічним болем,
І тільки мій голодний крик —
Самотнім перекотиполем.
Шляхи в глухонімий туман
Нам доля-відьма не простеле,
З-поза земних, людських оман —
Яка ж печаль! Яка пустеля!
Який убогий, бідний день
Звемо життям і жить в нім хочем —
І забуваєм, що веде
Він, як і все, до брами ночі.
Є тільки смерть, є тільки тьма
Та пристрасна музика муки.
Прийди ж ти, мудра і німа,
Склади на грудях мертві руки.
4.9.25