Перегорела синева полудня –
Закат кровавый поглощает тьма,
И на пустыню – тихо, беспробудно –
Нисходит мёртвым саваном зима.
Где ж тот октябрь, что нас сводил с ума?
Дни, что грядут – суровы и безлюдны.
Там, где в плавильнях клекотали будни –
Сверкает лёд декабрьского ярма.
Костлявый голод. Пепелища хмель.
В тебе одной – хворобы всех земель.
Проклятье на твоё наслали лоно.
Так будь же снова проклята моя
Эллада скифская, Эллада ковыля,
Сарматских Афродит, курносых Аполлонов!
Перевод с украинского
Євген Маланюк
З „Поліття”
Одсяяло, одсиніло полуднє, –
Кривавий захід поглинає тьма
І на пустелі дальні і безлюдні
Лягає мертвим саваном зима.
Де ж свято барв?Де Жовтня хміль? –
Нема. Ось дні грядуть буденні, темні, трудні.
Де вітер рвав, де клекотіли рудні, –
Там грудня – лід, там тишина німа.
Кощавий голод. Згарища руїн.
В тобі одній – хороби всіх країн
І на тобі – прокляття всіх прокльонів.
Будь проклята ж ще раз, полужива,
Елладо Скитськая, Елладо Степова,
Сарматських Афродіт, кирпатих Аполлонів!