Катре Гриневичевой
Тут поздние черешни. Дикой розы
Витает аромат едва-едва.
Земля родная, снова ты нова,
И я здесь, точно гость из Запорожья.
Ель, можжевельник, тучная трава,
И Прут шумит - его не растревожат
Ни заросли, ни камни бездорожья,
Ни призрачные тени, ни слова.
Прохладой веет с пастбища у брода.
Чем выше, тем неспешней звук шагов.
Откуда же такая здесь свобода -
В изгибах гор, в журчанье ручейков?..
Ещё чуть-чуть и, может, из долины
Мне в грудь ударит ветер Украины.
20-30.VIII.1937
Перевод с украинского
Євген Маланюк
Карпати
Катрі Гриневичевій
Тут спізнені черешні. Дика рожа
Ще квітне, хоч на долах — вже жнива.
О, земле рідна, знову ти нова
І я оттут як гість із Запорожжя.
Смереки, ялівець, густа трава.
Та Прут шумить — його не затривожать
Ні хащі, ні камінні бездорожжя,
Ні людські тіні, ні земні слова.
Від полонини віє прохолода.
Чим вище, тим трудніш безкрилий крок
Людини. Та зате ж яка свобода
В цих хвилях гір, в срібних нитках річок.
Ще трохи — й майже степовий, неспинний
Ось в груди вдарить вітер з України.
20-30.08.1937