Люде! Не мовчи - тебе заклинаю!
Бережи любов до рідного краю.
Ти не будь галуззям, яке можна рвати,
Ти не будь безмовним, коли дар писати.
Слово чудодійне двері відчиняє,
По маленькій квіточці у вінок вплітає.
Не робіть ви вигляд, що не українці,
Добре вам живеться, мед в діжках по вінці?
Ситі та багаті, більше що хотіти?
Не для одного того живемо на світі.
Наша Україна, мати одинока…
Коли небожата ніби не від Бога.
Не цурайтесь діти рідненької неньки,
Не ведіться у ворога на їх побрехеньки.
Обіцяють гори вам, і добра і злата,
А самі тримають на грудях автомати.
Де ж той розум, Боже? Де ж його узяти?
Україну хоче ворог на шматки розп’яти.
Відкрий Боже серце! Відкрий очі правді!
Не введи у погибель шукаючих смарагди.
Не знають, що творять сліпі твої діти,
Боже милосердний! Як їх зрозуміти?
Прозріння дай народу, за нас помолися,
Щоб у виборі рішучім він не помилився.