Закохалася Катруся в бравого Івана,
Закохалася по вуха
Та є в нього кохана
Він її і пестить й гріє
На руках най носить
А Катруся в Бога тихо
Вночі хлопця просить.
-Поможи мені ,мій Боже
Хочу з ним я бути
Бо піду у степ широкий
Й там нап'юсь отрути!
Плаче дівчина на лаві
Вигляда Івана
Баче, зо двору іде Йванова кохана.
У коханої ті очі світять сонцем ясним
В серці почуття ясніють
Гарні і прекрасні.
Катерина баче дівку і що та кохає
Тяжко-важко на душі
Та ніхто не знає
Степ широкий,
Окіп грізний, дощ іде маленький,
А Катруся поміж степу йде собі тихенько
-Йване, Йване..я кохаю..
Серцем і душею.
Йване, милий мій ти сокол
Зараз ти із нею!
А в руці вона тримає пляшечку з отрутой
Вмить ковток - дівча немає
Лиш птахів спів чути.
Із села ніхто не йшов дівчину ховати,
Смерть її це самогубство
Плачуть батько й мати.
Піп відмовився від того, люди сторонились
Хоча б хтось знав тую долю
Й на дівча б не злились...
2003