Я в селі була з матусею
Гралась на подвір'ї
Мені мамця розповіла
Про бусинки калини.
-Візьми доню, нарви ягід
Та пронзай на нитку
Поклади це все на пічку
Та згорни в накидку.
Завтра встанеш і намистом
Будеш хизуватись
Воно гарне і червоне
В хлопців будеш знатись,-
Жартома сказала мати,
Та зайшла сміясь до хати.
Я зробила все як треба,
На пічку це поклала
Цілу ніч не могла спати
Ранку все чекала.
Ось і сонечко світає
Півень кукурікче
Я вдіглася й до намиста
Взяла його з пічі.
Як вдягла, і цілий день
То туди-сюди кидалась
Вже втомилась, так втомилась
Ой нахизувалась!
Мати тихо підійшла
Й запитала тихо
-Ти чому така сумна?
Оце мені вже лихо!
-Мамцю, мила, ти казала,
Що намисто гарне,
Та здається, що усе це
Було ой як марне!
-А чому?-спитала мати,-
ти в намисті чарівненька
Все ходила гратись,
-Мамо, ти ж казала, що у ньому
В хлопців буду знатись?
Та за день лиш он дідусь наш
Сказав мені, що гарна
Да Сашко малий щось бігав..
Ні... здається марно!
-Та в селі у нас Сашко лиш
Й хлопців більш немає
Тож піди й скажи спасибі
Що хоч він загрАє!
2002