Та невже ми дорослими стали
Та невже ми влилися в життя
Наше юне волосся вквітчали
Самостійні квітки небуття.
Цю дорогу пройшли ми із вами
Ви нам ненькой коханой були
Мов скарбом дорожили ви нами
І для нас для маленьких жили.
І волосся прекрасне й кудряве
Знову бачити хочу його
Мов та ніч за віконцем, чорняве
І не стерти бажання мого.
Пам'ятаю як зараз - ваш голос
Він все лине сюди крізь літа
Ви співали прекрасную пісню
І здавалась вона золота.
Ми вже майже дорослими стали
Ну а ви й досі зоря для нас
Ми шануєм знання, що нам дали
І любили, як рідних весь клас.
І якщо доля знову зведе нас
Може буду вже й матір'ю я
Подивлюся у карії очі
І промовлю -Ви ненька моя!
2004