У каждого из нас своя межа:
Возможностей, терпенья и свободы.
У всех свои и правила, и гордость,
Их подсказала каждому Душа.
Вдали весь мир хорош, на первый взгляд,
Вблизи – сторожевые башни те же.
Устроены так люди и земля,
Что всюду только межи, межи, межи…
Мы все живём по правилу Межи,
Суть наша – это ширмы и барьеры,
Железных клеток плен, силки вольеров,
Державные повсюду рубежи.
Мы узники навязанных идей,
Приверженцы условностей и планов,
Заложники вождей и хищных кланов,
И суеверий, и дурных вестей.
О, мой земной, мой бедолажный люд,
Поделен ты на племена и расы,
Вина и покаянье – кармы круг!
Распят судьбой во времени, в пространстве.
А мы стоим с тобою на меже,
Забыв, в конце концов, про осторожность.
А в каждом – безграничная возможность.
И Беспредельность Вечная в Душе.
Оригинал
У кожного із нас своя межа:
Можливостей, терпіння, і свободи.
У кожного є правила й чесноти,
Які йому підказує Душа.
Та білий світ прекрасний лиш здаля,
А зблизька вгледиш охоронні вежі.
Влаштовані так люди і земля,
Що всюди тільки межі, межі, межі…
Ми всі живем за правилом Межі
Вся наша суть — то ширми і бар‘єри,
Залізні клітки, кам‘яні вольєри
Кордони і державні рубежі.
Ми в‘язні нам нав‘язаних ідей,
Раби страшних умовностей і планів,
Заручники вождів і хижих кланів,
І забобонів, і дурних вістей.
О, мій земний, мій бідолашний люд,
Поділений на племена і раси,
В кармічнім колі злочинів-спокут!
Розіпнутий у просторі і часі
Ми стоїмо з тобою на межі,
Забувши про останню обережність.
А в кожнім з нас — загублена безмежність.
Свята Безмежність Вічної Душі.
Иллюстрация из Интернета.