Мы поворачиваем вспять -
К охоте, шкурам и секире.
Меча стального рукоять
Не перевесит старой лиры.
И свежий запах ледника,
Забытый от начала века,
Плывёт дыханьем ветерка,
Как первый выдох человека.
И что ж? Теперь умрут сады,
Скуёт морозом полдень вешний,
И тонким саваном воды
Простор покроет многогрешный
Былой земли лихую плоть.
И лес пойдёт неспешно к югу,
Бессилье степи побороть,
Заполонить собой округу.
Мы поворачиваем вновь
К земле, к истокам чистым, к корню,
Чтоб разбудить живую кровь,
Чтоб к высоте подняться горней.
4.1.1941.
Перевод с украинского
Євген Маланюк
* * *
Ми повертаємося всп'ять
До шкур, ловецтва і сокири.
Меча важкого рукоять
Не важча від старої ліри
І свіжий подих льодовців.
Що насуваються неспинно,
Пливе, мов квітня теплий спів,
Мов віддих першої людини.
І що ж? Понівечить егіди.
Морозом спалить рідні вишні.
Тонкою плахтою води
Прикриє простір многогрішний.
Землі старої яру плоть.
Та знову ліс піде на південь
Безвладність степу побороть,
Помстить і вирівняти кривди.
Ми повертаємося знов
До ґрунту, до джерел, до корня
Збудити плодоносну кров,
Зрости у високості горні.
4.01.1941