Що з тобою сталося, каштановий наш Київ?
Смута йде по вулицям, неначе та повія!
Лається собакою, в очах - лише дурман!
Правда її мізерна. Мов велетень - обман!
Що з тобою сталося, каштанова столице?
Як твоїм володарям в ці ночі чорні спиться?!
Брат іде на брата! Чи хотіли ми цього?!
Чи ж заради цього так страждав святий наш Бог?!
Що з тобою сталося, прекрасна Україно?!
В чому перед Господом несеш свою провину?!
В небі, над тобою, наче хмара - чорний дим!
Ми ж чекали світла та добра, понад усім!
Боженько! Благаю! Зупини це все свавілля!
Боляче дивитись на народне божевілля!
Я за діточок твоїх, як матінка, боюсь...
Прошу тебе, Отче наш, навколішках молюсь...