Никола Вапцаров
КОРОЛЕВИЧ МАРКО
Прокидайся, Марку, в ріднім краї,
з булавою йди до бою гідно.
Зранку цілих три сталеві зграї
кружеляють над Балканом рідним.
Осідлай коня свого прудкого, —
подивлюсь, як ти стаєш до бою,
як ітимеш ти до перемоги
проти танків битись з булавою!
Шість століть чекали ми даремно.
Крізь кайдання й ріки сліз солоні.
Рви їх — я ж скажу крізь смуту темну:
«Плід пищить у маминому лоні.
Хто проходив повз, болюче жалив...
А пройшло їх – не злічить ті орди!»
Чи тобі пісень в землі замало?
Може, ждеш собі на груди орден! —
Бився не один ти. Скільки люду
полягло широкими ланами!
Час з повік струсити землю буде,
подивись, зрадій-но разом з нами...
(переклад з болгарської — Любов Цай)
***
Оригінал:
Никола Вапцаров
КРАЛИ МАРКО
Стани рано, Марко Кралевики,
да се биеш с тежка боздугана.
Отзарана три ята челични
триж се роят вече над Балкана.
Я оседлай коня Шарколия,
пришпори я бялата си коня —
да погледам как ли ще се биеш
боздуганно с танкова колона!
Шест сме века чакали напразно.
Чакали сме — сто синджира роби.
Късай ти, а аз ще ти разказвам:
«Рожба писка в майчини утроби.
Кой не мина, той не ни ухапа…
А една ли мина вража орда!»
Стигат ли ти песните в земята
или претендираш и за орден! —
Би се ти. Та само ти ли? Мигар
е един помела тежка брадва?
Но след дни — дигни пръстта със мигли,
погледни ни и ни се порадвай…
Източник:
Издание Никола Вапцаров. Съчинения, „Български писател“, С. 1979, под редакцията на Бойка Вапцарова
***
Марко Королевич — герой болгарского и южнославянского эпоса. Его прототип — феодальный властелин Марко (1371-1395). По народным преданиям он обладал огромной физической силой и духовной мощью. Марко защищал болгарскую землю от угнетателей, освобождая рабов. Народная молва утверждает, что он не умер, а удалился в глубокую пещеру, где живет и поныне. В болгарской литературе очень много эпических песен посвящено Королевичу Марко.