Родить рясно наше поле,
Знов шумить пшеницею.
Колос хилиться додолу,
Б’є, неначе крицею.
А надвечір наше поле
Зорями заквітчане.
Хлопці йдуть в стерні поволі
Врожаєм повінчані.
Жнив напружена година,
Їм – бо не до спокою.
Хліб зібрати до зернини -
Прагнення високе в них.
Знов безмежне наше поле
Зорями заквітчане.
Там шофери й комбайнери
З врожаєм повінчані.