Ще зоря ранкова
І не загорялася,
Ще сни бачить тихі
У ярках туман.
Годинника стрілка
У п’ятірку вп’ялася,
Вітерець легенький
В’ється попід лан.
По стежині збитій,
По стежині росяній
Йдуть дівчата юні,
Йдуть їх матері.
А назустріч - тиха
Таємничість осені.
Й ніч на зорі
Ставить свої ятері.
Десь заграли сурми
Тихі світанковії,
Наче клич розлігся
Пізніх журавлів.
А на устах посмішки
Сяють веселковії,
А в серцях зростають
Квіти гордих слів.
У красуні-дівчини,
Глянеш, вдачі марної,
Ой, засяє зіронька
на її грудях.
Бо працює з вогником,
Слову свому вірная,
Йде сміливо стежкою
Трудових звитяг.
І стремлінню чистому,
Доброму, великому
Як тут не позаздрить
Іншим дояркам…
Бо ж назустріч сонцю
Ясному, столикому
Потечуть широкі ріки молока.