Віхрять зірки
Аж до стелі,
Багаття горить.
Міх розправив,
Чудо – груди,
Ніздрями іскрить.
Тополино
Дим потягся
У блакитну вись,
Все віщує
На погоду,
Пісенно дзвенить.
Вибиває
Молот герця,
Чутно тільки: «Гех!»
Коваль кує
Й силу серця
« Геху » надає!
Пахнуть руки
Димом, хлібом,
Жили – що прути.
Ковалі – то
Перші люди
Ранньої весни.
І їх праця
Визріває
В хлібному зерні,
Гідну шану
Їм даруймо
В кожному селі.
Віхрять зірки
Аж до стелі,
Багаття горить.
У ковалів
Щастя серця
В молотках дзвенить.