Стоїть явір над водою
До неї схилився.
А он там по- над горою,
Місяць задивився.
Один гілками лоскоче,
Другий їй моргає.
А річенька їм вуркоче,
Мовби з ними грає.
От хмаринка місяць вкрила,
Річка почорніла.
Явір каже:-Моя мила,
Ти не захворіла?
Віти ніжно простягає,
Немов тії крила
І як може звеселяє
Щоби не журилась.
Та сяйне лишень промінням,
Місяць молоденький,
Річка мовби та царівна,
Світиться ясненько.
Яворонька сум долає,
Полишають сили.
Палко річеньку кохає
Їй же він не милий.
Стояв явір над водою,
Та й його не стало.
Був нелюбим сиротою,
Серце висихало.
А що ж місяць молоденький?
По грався й покинув,
Крається тепер серденько,
До милого лине.
--------------
Ось так от в житті буває,
Когось люблять,
Хтось страждає.
Ілюстрація Куінджи . Ніч на Дніпрі.