О, не рухайтесь, панно! Я не просто дивлюся на Вас —
Я творю Ваш портрет із дрібних поцілунків олії.
На моїм полотні завмирає скуйовджений час
І побачить Вас Бог так, як я лиш Вас бачити вмію.
О, не рухайтесь, панно! Будьте там, на отому стільці;
Він скрипить під котом — а під Вами принишк, наче миша,
Тільки пензель зітха у моїй ледь тремтячій руці
І, немов полотно, під мазками вгинається тиша.
І, немов полотно, на мольберти натягнутий час
Не витримує ґрунту і фарбу життя не тримає,
І вона обліта... Ну, а я бачу Вас, тільки Вас —
І крім Вас в цьому світі для мене нікого немає!..
О, не рухайтесь, панно! Хай там світ розганя свій візок;
В нього є що втрачати — ото ж хай, як вміє, втрачає.
Ну, а я ще не кваплюсь покласти останній мазок
І востаннє піднести Вам чашку осіннього чаю...
О, не рухайтесь, панно!.. А тим часом портрет ожива,
Біла магія знаків народжує Ваше обличчя —
І, забувши про все, я шепчу неймовірні слова,
Ті, що Вам не посмів, — прошепчу полотну: воно ближче...
О, не рухайтесь, панно! Вже недовго, іще тільки раз
Жовтий пензлик, мов песик, лизне намальовану мрію...
На моїм полотні завмирає скуйовджений час
І побачить Вас Бог так, як я лиш Вас бачити вмію.
І побачить Вас Бог...
- Игорь Жук, "Портрет"
==================================================
Ах, не дрыгайтесь, дамочка, шо жеш вам так невтерпёж?!
Таки я тут сидю цельный день не для в форточку здрасьте.
Там, на входе, небедными буквами, видели: "Мастер"?
Я и есть этот мастер. Вы хочете маслом? Отож!
Ах, не мацайте баночки с краской, я сам подберу.
Что нашли вы в зелёном? - Всевышнему, разве, известно...
Бриллиантовой зелени в вашем глазу, если честно...
Погрозитесь червонцем - и будет готово к утру.
Может, чаю, мадам, шоб вам было, чем руки занять?
Я "Осенним букетом" в пакетиках вас угощаю.
Гадом буду, мадам, вы не пили подобного чаю!
И вот этот большой "Чупа-чупс" - тоже ж вам от меня.
Никакая грунтовка не выдержит страстный напор
Вашей свежести буйной, весомости ваших достоинств.
Не чипляйте мне нервы, портрэт будет благопристоен,
Натурально - парадный портрэт, а не шарж на забор.
Колонковая кисть лижет вас, словно кот языком
В предвкушении ночи шлифует свои причиндалы.
Я б прибил вас на стенку, когда б не боялся скандала,
Бог свидетель: молился б на вас! И молюсь, ведь, тайком...
Предрассветной росою под глазом набухла слеза.
Кто оценит мой труд? Кто отвалит таких гонораров?!
Не картина. Мечта! Вот продам и помру от удара...
Разве ж это не повод оплату поднять в два раза;?!
___________________
Написано для Переводные Картинки - Конкурс
http://www.stihi.ru/2014/02/13/11635