Пам’ятаю порепані ноги,
І в торбині шматок малая,
І хатину при битій дорозі,
На два невеличких вікна.
Заздрив тим, хто їхав на возі,
Свого ж, звісно, ні воза й коня.
Все крутилось в нелегкій дорозі,
У сьогодень, у світле життя.
Я ходив дещо в наймах, як звісно,
Відробить за плуг, в плуг коня,
Щоб сльозу берегти материну
Віддавав все юнацьке життя.
За сьогодень боровся роками
Ідучи вітроломам на зріст,
Правда сил надава з ворогами
І почесне звання – комуніст.