Люблю я рідну Україну
Люблю. як матінку свою.
Вона в мене одна, Єдина,
І я її не продаю.
Моя кохана Україна,
Моя сім'я, моя родина.
Безкрає небо голубе,
І сонце гріє мене і тебе.
Це цвіт каштанів на вулицях столиці.
Це терпкий запах соснової ялиці.
Красиві й таємничі Кримські гори,
І моря Чорного простори.
Це перша ластівка весною
Звила гніздечко під стріхою.
Це лелека чорно-білий
На Вкраїні розправив крила.
Метелики маленькі легкокрилі
В лугах по квітах грають полохливо.
Хитає синій льон тихенько пелюстками.
І шелестить пшениця колосками.
Цвіте чарівно яблуневий сад,
І вишня, і черешня, й пахне виноград.
А пасічник, солом'яний надівши брилик,
Медок збирає у трудящих бджілок.
Поля наші широкі, волошки та ромашки,
Спів над полями, жайворонка-пташки.
Ось соняшник до сонця повернув свої пелюстки.
А тут дівчата приміряють кольорові хустки.
Цілющий дощик принесла хмаринка,
Щоб підживити рідну землю Українську.
Дзвінкі краплини ловить ручками дитина-
Усе це наша рідна ненька Україна.
Хатинки прибрані, біленькі і охайні.
Вареники в цибулі, і в сметані.
Смачнющі паляниці у печі,
І "втомлені" на вугликах борщі.
Це на іконі вишитий рушник червоно-чорними нитками.
Багата кожная родина малими дітлахами.
Пахучі чорнобривці біля хати.
Й щасливі дітками своїми мама й тато.
Це щирі Українці в сорочках-вишиванках.
І солов'їний спів в туманних ранках.
Це Ветеран старенький з Зіркою Героя,
Який не хоче більше брати зброю.
Це хлібороби-трударі, до праці так охочі,
Від посівної і до жнив недоспанії ночі.
Невтомні руки жниць; прокинувшись раненько,
Складають снопики в стіжок уміло і рівненько.
Це країна працьовитих прекрасних людей.
У нас море талантів, та безліч ідей.
Наша нація прагне миру та свободи,
Завжди подолає брехню і незгоди.
Це щедра, родюча матінка-земля.
Вона наша, Українська - твоя і моя.
Бережімо її, рідну! Вона нас не зрадить!
Й не прийдеться від сорому у багнюку падать.