***

Я в своїх днях не бачу сенсу.
Не в них здається, те життя,
В якому чашу повну несу
Не знаючи, про каяття.

І тяжкі думи вже набридли,
Немає спокою від них.
Та мрії давні, вже поблідли. Життя розвіяло їх всіх

Чужому, рідним - ти не станеш.
Навіщо гаяти свій час?
Для чого серце мені краєш?
Ти не моя, не має "Нас"

Та вже по-волі я звикаю,
І мовчки, далі треба йти
Зупинок теж не помічаю,
Коли розходяться шляхи.

І так, здається, часу обмаль,
Коли нічого не зробив
А все що тихо, все що потай:
Залиш собі, ти заслужив!

Кохання стрінеш - ти відчуєш.
Його сховай ти у конверт.
Картини вже, не намалюєш,
Коли заляпаний мольберт...