Свiтанкуйте, люди

Иван Ян Кульчицкий
Світанкуйте, люди, щоденно,
У казковій наземній красі,
Не глуміться над світом шалено,
Факелуючи ядер вогні.

Ми знаєм, страшать нас багнетом,
В котрий тиснуть нейтронний запал,
Хизуючись правом в «это»,
Череватих нелюдських зухвал.

Смерть чернечу взмозі впізнати,
Котрими повнять ядра ущерть,
Нею світ досить страшати,
Геть з планети палій ненажер.

Суть людства залежить у тому,
Розмаскувати трюк палія,
Зупинити ядерну гонку,
Зберігаючи людству життя.

Чуємо, по вовчому виють,
В хмарочосні дмуть димарі.
За долар язик висувають,
Пропагуючи жерло війні.

Мир всім променіє в зеніті,
Його промінь щодня в боротьбі.
Звичайно, нелегко в щолітті,
Зате мир ми куєм на землі.

Світанкуйте, люди, щоденно,
У казковій наземній красі.
На кожному метрі земному,
Шлях закрийте нищівній війні!