перевод стихотворения Олены Осiнь
З піали неба ллю зелений чай:
Летять бажання – м’ятні метеори,
І крізь шафранові відкриті штори
Стікає в ніч жасминовий одчай.
Повільно тане пряний кардамон,
Чарує світ женьшенева туманність,
І ледь помітну мальвову реальність
Фарбує скоса місячний лимон.
Комети гасне чебрецевий слід,
Заснуло диво в зоряній каплиці…
Чай випито. На дні смаки кориці,
А ще ця ніч. І васильк;вий квіт.
Мій Білий Кролику, лиши собі мигдаль,
Мені – солодкі згадки про мелісу…
Додому кличуть: «Де ж ти там, Алісо!»
Я виросла.
Пробач.
Прощай.
Нажаль.
Зелёный чай
Кот Лэнд Яд
Из чашки неба лью зелёный чай:
Летят желания - мятные метеоры
И сквозь шафрановые распахнутые шторы
Стекает в ночь жасминовая печаль.
Лениво тает пряный кардамон,
Чарует мир женьшеневая туманность,
Едва заметную мальвовую реальность
Раскрасит месяца искосившийся лимон.
Кометы гаснет чабрецовый след,
Уснуло чудо в закутке каплицы,
Чай выпит и на дне - налёт корицы
И эта ночь. И васильковый цвет.
Мой Белый Кролик, выпей свой миндаль,
На стенках чашки - сладкая мелисса ...
Меня зовут: "Иди домой, Алиса!"
Я выросла.
Прости.
Прощай.
Мне жаль.
02.04.2014 г.