Сумно щодня і щоночі,
Ніби сумує все місто,
Сумно, що карії очі
Знову не бачать світла.
Сумно, що зла хуртовина
На серця тепло не зважає,
А серце від холоду гине,
Від болю, мов птах завмирає.
Несила, несила носити
Тягар крижаний, що так тисне,
Несила мені більше жити,
Коли не залишилось кисню.
Втомилась... Не хочу боротись...
До болю і смутку звикаю.
І не розумію відколи
Зі світу тихенько зникаю...