Чи знаєш ти,
як сильно душу б`є безжальний дощ?
Так ніби він
завжди чекав лише мене.
А як болить зимовий спокій нашого вікна,
Ніжно пастельний, як i твій
улюблений Моне...
Така, як ти
Буває раз на все життя
I то із неба.
Така як ти
Один лиш раз на все життя...
Не вистачає каяття,
Коли
без тебе
я…
Забути все
здається я б ніколи не зумів
Новий дзвінок
скидає відлік волі на нулі
І погляд твій —
він вартий більше ніж мільони слів
Вічно далекий, як і твій
улюблений Далі.
Така, як ти
Буває раз на все життя
I то із неба.
Така як ти
Один лиш раз на все життя...
Не вистачає каяття,
Коли
без тебе
я…
А знаешь ты,
как сильно душу бьёт и жалит дождь?..
Как будто он
всего лишь ждал напомнить мне
то, как болит
зимою тот покой наш у окна,
нежно-пастельный, как и твой
излюбленный Моне.
Такой, как ты,
бывает раз и навсегда
и, словно с неба...
Такой, как ты,
один лишь раз и навсегда...
Не прекращаю каяться,
когда
без тебя
я…
Забыть и всё...
наверно, мне так никогда не смочь...
Новый звонок
кидает силу воли на нули...
И облик твой —
дороже нежных миллионов слов -
вечно далёкий, как и твой
излюбленный Дали.
Такой, как ты
бывает раз и навсегда
и, словно с неба...
Такой, как ты,
один лишь раз и навсегда...
Не прекращаю каяться,
когда
без тебя
я…