Вільний переклад мовою вірша:
http://www.stihi.ru/2014/03/26/6991
Дякую талановитій Марго за натхнення!
Останній промінь провіщав надію,
Прошив вагання пуританські наскрізь.
Шаманство ночі наближало мрію
В чарівній тиші простору, мов казки. ..
І нерухомим полум’я ставало –
Недопалок без сили завмирає…
І б'ється пам'ять, болісно і жваво,
У чорні протиріччя: зрад немає?!..
Душа моя на березневім зламі
У млявості застигла без пояснень:
ПерЕверта чекать, як в анаграмі?
Шляхетний жереб долі – стане рясним?
Мовчи… Зомлій у промені останнім –
В усім, усюди, наскрізь – чи не Бог є?
Вгамуй себе, не підганяй заклання...
Не зачіпай цей тронний ієрогліф…
Оригинал:
Последний луч надежду прочил,
Прошив сомненья пуританства,
И близилось шаманство ночи
В волшебной тишине пространства...
Недвижным становилось пламя -
Бессильно замирал огарок...
И билась отражённо память
В зигзаги чёрные помарок...
Душа на мартовском изгибе
Застыла вдруг необъяснимо:
То ли ошибочна погибель ?
То ли блаженный жребий - мнимый?
Молчи...Замри в луче вечернем -
Во всём, везде, насквозь - не Бог ли?
Смирись...Пространству ночи внемли...
Не трогай тронный иероглиф...