***
Майдан, нарешті, кропить срібний дощ –
у краплях безліч віддзеркалень літа!
Але у червні головна із площ
ніколи не буває вдосталь сита,
бо вся, мов асфальтована наскрізь:
у розсипах підземних переходів,
в оточенні важких гранітних різьб
із чергуванням мармурових сходів.
Транслює поступ дзвінчатий асфальт,
бо, навіть, уповільнюється дехто,
і якось особливо лине альт
з консерваторських вікон – небуденно.
Мені, як справжній жіночці міській,
де місце зустрічі – там подіум і сцена.
В уяві, до фантазії близькій,
мій поступ викарбовує: "О-ле-на!"
По Незалежній з незалежних площ
спішу до тебе, строфами омита:
"Майдан, нарешті, кропить срібний дощ –
у краплях безліч віддзеркалень літа!"