Олексій Писін
Переклад з білоруської Любові Цай
Дала матуся рідне слово,
Щоб не німим прийшов у світ,
Подарувала мати мову
Як спадщину, як заповіт.
В жнива чи в сівби, трудівниця
Невтомна, беручка була,
І з білоруської криниці
Вона ту мову здобула.
Слова ті сонечком просякли,
Дощами й соками рослин,
Під стать її рукам набряклим,
Що знали лиш у сні спочин.
Ти, доню, мову в будні й свято
Неси у серці у своїм,
Не кидай за порогом хати,
Коли у чийсь ти ввійдеш дім.
***
Оригінал:
Аляксей Пысін
Дала мне маці гэту мову,
Каб не нямым прыйшоў у свет,
Дала мне маці гэту мову,
Як спадчыну і запавет.
Была яна не беларучкай
І на жніве, і на сяўбе;
На глебе добрай беларускай
Здабыты словы ўсе яе.
Прапахлі сонцам і падзолам,
Дажджамі, сокамі раслін,
Пад знак рукам яе мазольным,
Што мелі толькі ў сне спачын.
Дачка мая! У жыццёвай прозе
У буднях і святочным днём
Не пакідай яе ў парозе,
Калі ў нечы ўвойдзеш дом.