Кажуть, серце не в силі мук знести,
Та віри в мене в тім ще нема.
Там, де серце і жилясті руки,
Там супутником зійде весна.
В тому серці не змерзнуться ріки,
У нім кров ще гаряча й стрімка.
Такому серцю пломеніти,
Такеє серце не схилить журба.
Під вікном його квітам ще цвісти,
Не снувать же туманам сирим.
Серце дане, щоб жити, радіти,
Обійми в серці щасливих хвилин.
Лише в праці веснують надії,
Їй під силу здобутки в ході,
Вона серцю широкі обрії,
Вона серцю світанки ясні.
В кожнім серці є серце, є мрії,
Є свій злиток, суцільний граніт.
В кожнім звершенні серце горіло,
В ім’я звершень серце горить.