Невидимі звисають муки
В час віршування уночі,
Думки, думки, хвилясті звуки,
Глибинні спалахи в душі.
Не вдержуть прив’язі ремнями,
До ранку лампи не гаси,
Слова дзижчать, снують роями
Лови, формуй їх у рядки.
І, ніби, ловиш їх за крильця,
Тончиш, шліфуєш хоботки,
На ранок пустиш за віконце,
Летіть, запилюйте квітки!