Йшов я лугом,
Йшов я полем,
Шукаючи долі,
І вибрало серце моє
Чорнозем у полі.
І все життя
Я до нього
Горнуся душею,
Не шкодую,
А радію долею своєю.
Йому горну
Я від сонця
Промені іскристі,
Добираю
Янтар зерня,
Житні і пшеничні.
Нехай родять,
Нехай родять
Поля пшеницями,
Нехай пісня
Людей й птаства
Дзвенить радощами.
Ой як любо,
Ой як любо,
Як ниви колосять.
Як подвійно я радію,
Коли жниву косять.
Коли косять,
Транспортують
Машини роями,
Коли села
Вщерть духмянуть
З жниви пирогами.
Йду я полем,
Меж немає
Радощі людської,
Вигойдує ж
Пшеницями
Чорнозем у полі.