Живу я на старість,
Як бачите в місті,
І злість на життя
Не маю я, ні.
Хоч місто, звичайно,
Життєво кохаю,
Й ранком вклоняюсь
Робітничій сім’ї.
То все таки сонце
З балкона стрічаю,
Й бачу далеко
Синь голубу.
І завжди на хвилях
Дністрових я лину,
В поле, в жито,
В сільскую рідню.
Там нива на мене
Із сонцем чекає,
Знає, що прийду,
Хоч й в місті живу.
Дружбу тут, звісно,
Серпа всі цінують
І в скруту на поміч
В лихо дні йдуть.
Та все-таки нива,
На мене чекає,
Бо знає, що прийду,
Хоч й в місті живу!