Это будет, когда откружится весна,
это будет в пустые декабрьские будни,
когда сникнут деревья под трауром сна,
смолкнут пчёлы, но вылетят шумные трутни.
На червонной стерне будет весело им
догорать до конца, улетая в истоме
в коронованный солнцем лазоревый дым,
возвращаясь от солнца, как будто из дома, -
в наш стремительный век неподвижных идей,
в этот век невоздержанных ритмов и маршей,
в умерщвлённую веру, где каждый злодей
раздаёт свои очи ветрам и ромашкам.
Будет всюду пречистых снегов забытьё,
что, следа не оставив, распались на части,
и повсюду присутствие будет моё,
и деревья, и белого снега причастье...
Перевод с украинского
Дмитро Кремiнь
* * *
Це повинно відбутись у місяці травні.
Це повинно відбутись у місяці грудні.
Тоді змовкнуть дерева в пекельному траурі,
Змовкнуть бджоли, але заспівають трутні.
На червоній стерні буде весело їм
Згоряти дотла, і летіти потому
В коронований сонцем блакитний дім,
І вертатись од сонця, неначе додому
В цей надшвидкісний вік надповільних подій,
В цю раптову нестримність алармів і маршів.
У розкрадену віру, де кожен крадій
Роздає свої очі вітрам і ромашкам.
І буде по всьому - білих снігів течія,
Буду я, по собі не зоставивши сліду.
І буде по всьому світла присутність твоя,
І дерева, й причетне біління снігу...