Я – землі священної син,
Я – живого на світі брат.
Та вже часто приходить в сни
Той герой, безіменний солдат.
І весна, що належить нам,
Людям миру, квітує знов,
То хвала мозолистим рукам,
То їм вдячна усіх любов.
То їм пам’ять навічно жива
Закарбована міцно в граніт.
Ми солдати! І це не слова,
Це синам від батьків заповіт.