Переболело. Перетлело летом –
Всё разом, до последнего огня.
Когда прощаться буду с этим светом,
Что на прощанье скажешь для меня?
Для дружбы иль вражды воздеты стяги?
Ещё шумит, шумит Эвксинский Понт.
Надежда дремлет. В чёрном саркофаге.
Тут Ольвия. Эллада. Геллеспонт.
Воспоминаний лань от слёз намокла.
Грохочет гром с огромной высоты.
Смотри: Ахилл за павшего Патрокла
Лишь должен отомстить ещё. А ты?
Летят года, как будто – мимо, мимо.
Не писан им закон – таков закон.
Беспаспортного беженца из мира
На борт челна «Аид» берёт Харон.
Бери меня к себе, Харон любезный,
Сдувая пепел каменной слезы.
На берег, обрывающийся бездной,
Перевези меня, перевези.
Перевези!
От боли свет не видя,
Мой взгляд, что камень, падает ко дну.
Что там в Аиде? Как же там в Аиде?
К его теням добавь ещё одну.
Где тень теней – сон сна пускай приснится,
И та, кто стать любимой не смогла.
Жестоких лет грохочет колесница,
И в сердце неприкаянном – стрела...
Перевод с украинского
Дмитро Кремiнь
Ольвійська просодія
Переболіло. Перетліло літом,
Де наших літ берегові огні...
Як буду я прощатися зі світом,
Що наостанку скажеш ти мені?
Можливо, друзі. А можливо, вразі.
Але шумить, шумить Евксинський Понт.
Надія спить. У чорнім саркофазі.
Тут Ольвія. Еллада. Гелеспонт.
Літаній легка лань од сліз намокла.
Громів грімкий огром із висоти...
Якийсь Ахілл якогось там Патрокла
Іще безжально відомстить. А ти?
Літа летять. Літам немає впину.
Нема закону їм – такий закон...
Безжальних літ безпашпортну дитину
На борт човна „Аїд" бере Харон.
Бери, Хароне. І вертай, Хароне,
Здмухнувши прах камінної сльози.
На другий берег, що в проваллі тоне,
Перевези мене, перевези.
Перевези!
Зірки пригаслі бліді –
Понад проваллям вигаслих болінь.
А що в Аїді? Як там, ув Аїді?
Там тінь тіней, і ще там буде тінь.
Де тінь тіней – сон снів мені насниться,
І та, що долюбити не дала:
Жорстоких літ безжальна колісниця.
І в серці - не камінному! – стріла...