Амфора лежит, давно разбита
На ольвийском выжженном песке.
Всё ещё стучат, стучат копыта,
Тихо замирая вдалеке.
Гипанис-река течёт к обрыву,
В бездну.
Слёзы падают в золу.
Боже, из себя никак не вырву
Ядом напоённую стрелу.
Украинский, скифский, край мой отчий -
Мне нигде покоя не даёт.
Я ещё не знаю этой ночью,
То, что брат родной меня убьёт.
Сколько нас - ушедших и незрячих...
Мы живём песчинками в песке.
Гнали мы коней своих горячих
К Конной, обжигающей реке.
Рокотали волны в белой пене,
Из Эллады я спешил домой,
О твоей не ведая измене
Под покровом дымки золотой.
В Аттике я видел много юбок,
Только ты в душе моей одна...
Греческий везу тебе я кубок
Для лихого скифского вина.
Я плыву. Дыханием прохлады
Развевает ветер мой хитон,
Для тебя везу я из Эллады
Золотом украшенный ритон.
Был я царь. Не думал, что так рано
Этой жизни оборвётся нить.
А тебя убьют, чтоб под курганом
С молодым царём похоронить.
Перевод с украинского
Дмитро Кремiнь
Амфора царя Скіла
Амфора лежить, ущент розбита
У гіркім ольвійськім полині...
Гупають і б'ють кінські копита
Й тихо завмирають вдалині.
Гіпаніс-ріка тече у прірву.
Скапує сльоза моя в траву...
Господи, а я ніяк не вирву
Із грудей отруєну стрілу.
Український, скіфський, рідний краю,
Як мені болить буття твоє!
Я пливу з Еллади.
Я не знаю
Те, що рідний брат мене уб'є.
Хто я? Що я? Кров -
Як піт солоний...
Ми ж були красиві парубки.
Гнали ми своїх скажених коней
До своєї Кінної Ріки.
Вчора, ізвечора ще з Еллади
Плив я під вітрилами домів.
Мила, я не ждав твоєї зради
Під покровом голубих димів.
Я в Атенах надивився любок,
Але ти в душі моїй одна...
Я везу для тебе грецький кубок
Для страшного скіфського вина.
Я пливу, пливу, не знаю зради,
Вітер лопотить у мій хітон.
Я везу для тебе із Еллади
Золотом оздоблений ритон.
Був я цар. А мусив так пропасти,
Та любив не тільки свій лиман...
А тебе уб'ють, аби покласти
До царя убитого в курган...