Теребовля. Скільки барви,
Скільки слави в слові цім!
Галицької давньої держави
Ти колиска і вітцівський дім!
Назва твоя мелодійна,
Та на протязі віків
Ти - мов скеля грізна, непокірна
Для жорстких, підступних ворогів.
Знало місто стольну славує
Князь Василько молодий
Піднімав, кріпив свою державу,
Був сміливий, мужній, вольовий.
Жаль, спалили йому крила
Вже таки свої, брати.
Звідки ж бралась в нього рвійна сила
І сліпим трясти близькі світи?..
Теребовля пережила
І невільницькі часи.
Та не знищила та вража сила
Наших славних прабатьків яси!
...Зараз в нас своя держава,
Славим Теребовлі цвіт, -
900 років звитяги - слава,
Вікопомних, невмирущих літ!
1997