Дощик благодійний – то Христові сльози
на могили згиблих...
Дощик, ти надія, що розквітнуть лози,
в горі не застиглі...
Сила життєдайна для душі у скруті,
у скорботі й смутку...
Сила надзвичайна у любові-руті,
що душі прибутком...
Межі хмари сонце – лагідне і тепле,
до землі, до серця...
Щастя охоронці – наче руки – стебла...
ЖИва з неба ллється...
А кульбабок очі дивляться у небо,
п'ють святу водицю...
І птахів співочих не змовкає щебет
з неба плащаниці...
Вольный перевод С. Груздевой: http://www.stihi.ru/2014/04/22/212
Дождик благодатный – то Христовы слёзы
на могилы павших...
Ливень даст надежду, что окрепнут лозы
памятью не ставших...
Воля-жизнелюбка если и пребудет
в скорби и печали,
то любви сверхсила, та, что в красной руте –
вновь к душе причалит.
А лучи сквозь тучи ласкою своею –
вниз, к земле пробьются…
Берегини счастья, словно руки-стебли,
жизнью с неба льются.
Первоцветов очи, заглядевшись в небо,
выпьют свят-водицу.
Птиц разноголосых не смолкает щебет
с неба плащаницы...