Димчо Дебелянов
Переклад з болгарської Любові Цай
Коли рясніла вишня квітом
і ніжний аромат буяв,
Легенький пустотливий вітер
мене тим квітом осипав.
Я нині завітав до саду –
там смерті крижане крило...
І вже не квіт вишневий пада,
а жовкле листя на чоло.
***
Оригінал:
Димчо Дебелянов
Когато вишните цъфтяха,
от нежний мирис упоен,
под тях почивах и ветрецът
прах цветен сипеше над мен.
Днес пак отидох, но крила си
над тях простряла бе смъртта
и не с прах вятрът ме поръси,
а с жълти сгърчени листа.