Стихiя весни

Мыкола Ковальчук

Весни хмільне повітря
П’янить, бентежить груди.
Живі цілющі соки
З берези точать люди.
Струмить життя неспішно,
Заповнює всі пори,
А молода травичка
Вже зеленить простори.
Усе живе радіє
Красі і теплу днини,
Для щастя зовсім мало
Потрібно для людини.
У сонячнім промінні
Збуваються надії,
Коханням горить серце
І тіло молодіє.
Весна щедра на чудо:
В садках враз стало біло,
Немов зима вернулась
І вишні вкрила снігом.
Кипить в полях робота,
В ріллю зерно лягає,
Бо праця селянина
Й на хвилю не вгаває.
У весняних турботах
Пройшла вже летаргія,
Й на радісне майбутнє
Утвердилась надія!

                16. 04. 2011 р.