***

Вже алича оділа сукню білу,
Бо сонце сипнуло з небес тепло.
Через зимову оболонку сіру
Зелене пробивається стебло.

Ще вітер протягом дихне холодним,
Та сонце до землі гостинці шле.
Усе іде шляхом земним, природним,
Гніздечко своє в’є пташа мале.

Весна вбирається жваво у пір’я,
Весняний день снагу життя несе,
І зеленіє сонячне узгір’я,
Пробуджується щастя молоде!

Природи не спинити первоцвіту,
Укутав землю густо білий дим, –
Сади пишаються буянням квіту,
І над землею лине херувим.

Весна панує владно цілим світом,
І сіється зерно в пухку ріллю.
Земля немовби вкрилась малахітом, –
З дитячих літ весняний світ люблю!