Роки біжать нестримано вперед,
Мужніємо й старіємо поволі…
П’ємо життя п’янкий духмяний мед
І віримо в прихильність й щедрість долі.
Приходить день народження до нас,
Щоб не забули цю знаменну дату…
Як непомітно швидко плине час!
Його щоденну несемо утрату.
Лишаємо сліди на цій землі,
Радіємо, бо сонечко в зеніті,
Несемо Хрест, тамуємо жалі,
Тепло шукаємо в холоднім світі.
Тож, хай зігріє Божа благодать,
Серця наповнить весняна предтеча!
Любов – зневіри розметає гать,
Душа воскресне, щезне порожнеча!
Попереду барвисті золоті роки,
Бо життєдайні ще нуртують соки.
Летить планета, чубляться віки,
І вічності гримлять уперті кроки!