ПРОРОЦТВО
(Переклад з оригіналу – В. Грачёв: Пророчество)
Я не хочу писать про майдани,
А про беркут писати – в стократ,
Бо сльозам, в трагічному океані,
Радий тільки кривавий кат!
Знов народ підвели під кулі,
Барикади знов і роздрай,
А народу скрутили дві дулі,
Де ж, раніше, обіцяний Рай?
Лиш похмілля коли нагряне,
Після бійки, чекайте трохи,
Уцілівшим все ясно стане,
Що при владі все ті ж пройдохи!
І про смерть я не хочу писати,
Про загиблих з обох сторін, вкотре,
Їх Господь не воліє вертати,
Лиш майдан під ногами стогне!
І за кого життя поклала
Сотня мучеників, держава?
Схід із заходом гатить лобами
Ця, у Києві бійня кривава!
Та похмілля коли розвіє,
Після бійні кривавої пройде,
Ідіот навіть все зрозуміє,
Що при владі все ті ж хтиві морди!
Я не хочу писать про надію,
Все одно її, на хрін, вкрадуть,
Доки снайперська куля-повія
Свій завершить смертельний путь!
Переділять знову заводи,
Землю точно тепер продадуть,
Не своїй так чужій гнидоті,
А народу дві дулі зігнуть!
Та, коли похмілля настане,
То не квітами буде буяти!
Буде кров’ю вона стікати,
І майданами разом із нами!