Напиши мені геть що-небудь. Що ти не хворієш і не розтер
На ногах мозолів, що небо не впало, що день щоразу росте,
Що думки і очі розкрито, і що тепер
Все воно або розвалиться, або розквіте.
Напиши, як вертаються кораблі до першоджерел
Як народжуються нейтрони на скронях гір
Як усе дитяче із віком тьмяніє, втрачає силу і зір,
І потроху вчиться радіти наново, не вірячи, що помре.
Напиши мені так, ніби ти насправді існуєш десь
У моїй реальності, в світі тихих світлих істот
Ніби ми побачимось завтра, як тільки настане день,
А тепер ти пишеш і літери падають снігом у ніч за сто
кроків від новоліття...