В память о Чернобыле и других катастрофах.
Был день второй Великого Потопа:
Пропел с утра в сарайчике петух,
И с огорода принесла укропа
Хозяйка-бабка, двор еще был сух.
Молчал господь, и пустовали верфи,
Не предвещало ничего грозу.
Играли свадьбу, шли детишки в хедер,
Сбивали масло, кто-то пас козу.
Надеждами на золотое завтра
Забавны люди, предрешен был путь:
Когда волна накрыла их внезапно,
Никто и глазом не успел моргнуть.
***
Ліна Костенко (нар.1930)
НА ДРУГИЙ ДЕНЬ ВЕЛИКОГО ПОТОПУ
На другий день Великого Потопу
ще півні кукурікали. Ще десь
урвала баба у городі кропу,
бо світ ще був затоплений не весь.
Не всіх же Бог, як Ноя, попередив.
Ніхто не мав ковчега про запас.
Тож хтось женився, хтось ходив у хедер.
Хтось бив олію, а хтось кози пас.
Така в людей вже доля чудернацька,
усе часів чекають золотих.
Коли ж накрила хвиля їх зненацька,
ніхто і здивуватися не встиг.