Баклан над прибоем кричит,
и кажется небо солёным.
А память горчит и горчит,
как чай с недозревшим лимоном.
Ты горького хочешь? Бери
всю боль уходящего лета.
О, сладость вечерней поры!
О, горькая горечь рассвета!
Я прошлое тщетно таю,
себя, точно в танце, сжигая,
лишь милую руку твою
пожму на прощанье в трамвае.
А перстень изменой блестит.
А взор твой подёрнут туманом.
И чайка над морем кричит,
кричит и кричит над лиманом...
Перевод с украинского
Дмитро Кремiнь
Ескіз ранку
Баклан понад морем ячить.
Вбирається обрій солоним.
І спогад гірчить, і гірчить
Ранковий цей чай із лимоном.
Потреба гіркого? Бери
Й до серця тули, наче ранку,
Солодкі свої вечори,
Гіркі солодощі світанку.
Згадати б, а як же втаю,
Той вихор у зграйному танці?
А рученьку милу твою
Потисну в трамваї уранці.
А перстень зрадливо блищить
А зір твій пойнявся туманом.
А чайка над морем ячить,
Ячить і ячить над лиманом...