Тепер я знаю мамо де свята земля,
Це там, де у дитинстві я мала зростала,
А у волошки сині, вбралися мої поля,
Де ти мені стрічки, у коси заплітала.
Там у ночі на небі дивом квітнуть зорі,
Я там почула в перше пісню солов’я,
Зростають діти там, на золотому морі,
Там най чорнішою була моя земля.
Із буряків куріпка, виведе курчаток,
І по дорозі в інше поле, мабуть поведе,
А ланкова старенька, що сидить на призьбі,
Перебирає льон, зимою все спряде.
І пахнуть літом, в’ялої трави покоси
А в річку нашу похилилася стара верба,
Там череду удосвіта, женуть на роси,
Пастушка воду п’є у полі з джерела.
Земля свята, на тебе Божа благодать пролита,
Коли червоним маревом заходить сонце у поля,
Дощами щедрими завжди з небес умита,
Люблю тебе – моя свята земля…