Ні зупинися, не шукай дорогу покаяння ,
Бо я примара в світлі праведного дня.
Мій хід в майбутнє я ж учора ще передрікала,
Учора мною у вісні було отримано знання.
Я вже жила в тобі, без неба я зірки шукала,
І там я птаху сиву без крила знайшла,
Мабуть ото вона була мені душею з задзеркалля.
Хтозна його тепер, хтозна…
Мені на зустріч знов, ти простягаєш руки,
А я як дикий птах, лечу у вирій небуття.
Най гірше те, що я терзаюсь в муках,
Чи варта проща, буде для життя…
Я обгортаю гори, світла пеленами,
Щоб не поранилась об них твоя душа.
І впаде ніч, на землю всипана зірками,
Я прошепчу тобі, весна, весна…